Багатоніжка з Австралії побила рекорд за кількістю ніг. Їх у неї понад тисячу

Науковці описали новий вид двопарноногих багатоніжок із Західної Австралії, серед яких зустрічаються особини з більш як тисячею ніг. Названий Eumillipes persephone, вид став рекордсменом серед тварин за найбільшою кількістю ніг, хоча його довжина тіла не перевищує десяти сантиметрів. Детальний опис тисячоніжки опублікували в журналі Scientific Reports.

E. persephone. Marek et al. / Wikimedia Commons

E. persephone. Marek et al. / Wikimedia Commons

Що дивного у багатоніжках із багатьма ногами?

Двопарноногих багатоніжок (клас Diplopoda), названих так за наявність двох пар ніг на більшості тулубних сегментів, іноді у розмові ще називають тисячоніжками. Особливо це характерно для англійської мови, де їх позначають словом millipede, яке з латинської буквально перекладається як тисячоніжка. Однак дотепер назва не зовсім відбивала сутність цих членистоногих, оскільки не було описано жодної багатоніжки, яка мала б хоч тисячу ніг. Більшість із них мають від кількох десятків до чотирьох сотень кінцівок, а рекордсменом серед усіх тварин довгий час був вид Illacme plenipes, який живе в землі на глибині 11 метрів. Ці членистоногі зазвичай мають понад 600 ніг, але одна з описаних особин вирізнилася аж 750 ногами за досить скромної довжини тіла в 3-4 сантиметри. Та нарешті група австралійських та американських дослідників описала новий вид багатоніжок та довела, що принаймні деякі з цих тварин цілком справедливо можуть називатися й тисячоніжками.

Який вид описали науковці?

Влітку минулого року вчені проводили дослідження свердловин, створених при пошуку корисних копалин у регіоні Голдфілдс Західної Австралії. Вивчаючи фауну 56 свердловин глибиною від 4 до 81 метра, їм вдалося виявити вісім особин блідих невеликих двопарноногих багатоніжок, із яких п'ятьох добули з глибини 60 метрів. Як показало дослідження, тварини належать до нового виду багатоніжок родини Siphonorhinidae.

Зовні представники нового виду нагадують вищезгаданих I. plenipes. Наприклад, так само мають світлий, кремовий колір, їхня голова позбавлена очей, але має відносно довгі антени, а тіло сильно видовжене. Але як показало генетичне дослідження, тварини належать до різних рядів (I. plenipes до Siphonophorida, а новий вид — до Polyzoniida), а їхня анатомічна подібність виникла в процесі еволюції незалежно, ймовірно, через подібність середовища, а не успадкована від спільного предка. І якщо I. plenipes, у якої 750 ніг, має 192 сегменти тіла, то у нового виду кількість ніг може сягати аж 1 306 у сумі на 330 сегментах при довжині тіла до 10 сантиметрів і ширині всього до 1 міліметра. Це робить його твариною із найбільшою кількістю ніг серед усіх відомих на Землі й першою описаною багатоніжкою із тисячею ніг. Тому вчені дали їй латинську назву Eumillipes persephone, де родова назва означає «справжня тисячоніжка», а видова дана на честь Персефони — грецької богині підземного царства.

а) Самка Eumillipes persephone з 1 306 ногами. b) Вид ніг з черевної сторони. с) Голова та ноги самця Eumillipes persephone. Масштаб лінії - 0,5 міліметра. Paul E. Marek et al. / Scientific Reports, 2021

а) Самка Eumillipes persephone з 1 306 ногами. b) Вид ніг з черевної сторони. с) Голова та ноги самця Eumillipes persephone. Масштаб лінії - 0,5 міліметра. Paul E. Marek et al. / Scientific Reports, 2021

Дослідники припускають, що незвичайна морфологія забезпечує багатоніжці можливість ефективніше пересуватися глибоко під землею. Вона орієнтується у просторі за допомогою пари своїх подовжених антен, кожна з яких рухається незалежно, розшукуючи щілини та отвори в землі. При виявленні підхожої вони протискуються в неї за допомогою гнучких, телескопічних сегментів тіла, подібно до дощових черв'яків, та штовхають себе при цьому численними ногами. Або ж видовження тіла може сприяти такому ж або навіть більшому видовженню травної системи, що збільшує поглинальну поверхню і дає змогу засвоювати більше поживи у бідному на ресурси середовищі. Проте поки що вченим дуже мало відомо про істоту, зокрема й про те, чим і як вона харчується. Через це автори наголошують на важливості подальших вивчень тварини, зважаючи на масштаби добування корисних копалин у регіоні її виявлення, що може загрожувати руйнуванням її середовища існування.