Дослідники нову хронологію перетворень марсіанської поверхні. Вона відрізняється від попередніх моделей, зокрема, оцінкою віку кратера Єзеро та сильно кратерованого південного нагір’я. Незабаром стаття з’явиться у виданні The Astronomical Journal, її препринт доступний на сайті arXiv.org.
HiRISE, Kevin Gill / Wikimedia Commons
Як визначають хронологію поверхні Марса?
Зібрані місіям «Аполлон» та «Луна» зразки Місяця дозволили провести радіометричне датування його поверхні та вивести залежність між кількістю кратерів на одиницю поверхні й часом їхнього утворення. Потім ці дані екстраполювали для Марса. Завдяки цьому наразі існують дві загальноприйняті моделі хронології марсіанської поверхні. Проте обидві покладаються на однаково спрощені припущення щодо еволюції ударних кратерів та не є справді незалежними підходами. Більш пізнє датування засновується на радіометричних даних, отриманих з марсіанських метеоритів та досліджень марсохода NASA «К'юріосіті». Проте і воно є неточним, адже зв’язок між конкретним віком метеоритів або радіометричним віком поверхні з давніми формами рельєфу та кількістю кратерів лишається невизначеним.
Що пропонують дослідники?
Вчені вирішили переглянутий хронологію марсіанських кратерів, врахувавши сучасні розумінням джерел ударів тіл та їхню еволюція протягом історії Сонячної системи. Зокрема, їх цікавив найбільш ранній ударний потік, що відбувався, коли вік системи становив менше 2 мільярдів років.
Який результат вони отримали?
Нова хронологія марсіанських кратерів суттєво відрізняється від загальноприйнятої. Дослідники описали різницю на прикладі двох місцевостей: кратера Єзеро (місце висадки місії NASA Марс-2020) та південного нагір'я. Зокрема, астрономи оцінили вік темних структур у кратері Єзеро приблизно у 3,1 мільярдів років, що на 500 мільйонів більше попередніх оцінок. Щоб це підтвердити, необхідне радіометричне дослідження місцевості.
Оцінки віку Марсіанських кратерів. SwRI
Крім того, попередні хронології перебільшили кількість марсіанських кратерів розміром понад 150 кілометрів. Щоб подолати цю розбіжність, автори проаналізували час формування Північного полярного басейну, який займає близько 40% поверхні Марса. Вони продемонстрували, що найбільш ранній вік для цієї структури може становити від 4,35 до 4,4 мільярдів років. Цей вік задовольняє модель ударного потоку та спостережену кількість кратерів, більших за 150 кілометрів.