NASA’s Goddard Space Flight Center
За допомогою телескопа TESS астрономи зафіксували кандидата в екзопланети, який обертається навколо білого карлика WD 1856. Розмір імовірної екзопланети майже такий самий, як і у Юпітера, а маса приблизно у 14 разів більша. Автори дослідження, опублікованого у журналі Nature, вважають, що така знахідка свідчить про можливість переходу планет-гігантів на більш щільну орбіту після смерті зірки без руйнування.
Що відомо про цю систему?
WD 1856 — один з тисяч білих карликів, які обрали для спостереження за допомогою телескопа TESS для пошуку екзопланет транзитним методом. Він передбачає відстежування періодичних спадів у яскравості зірок, викликаних проходженням планет перед їхнім диском. WD 1856 знаходиться на відстані 25 парсеків від Землі у візуально потрійній зоряній системі. Він має ефективну температуру близько 4710 кельвінів, що приблизно на 1000 кельвінів менше за ефективну температуру Сонця. WD 1856 став білим карликом приблизно 5,9 мільярдів років тому.
Можлива екзопланета, яку назвали WD 1856 b, розміром приблизно з Юпітер, що робить її у сім разів більшою за зірку, навколо якої вона обертається. Команда також вивчила систему в інфрачервоному світлі за допомогою космічного телескопа “Спітцер”. Спостереження показали, що WD 1856 b не має власного інфрачервоного випромінювання. Це свідчить про те, що WD 1856 b, скоріш за все, планета, а не зірка з низькою масою чи коричневий карлик. Він обертається дуже близько до своєї зірки та здійснює один оберт навколо неї приблизно за 34 години.
У чому незвичайність такої знахідки?
Коли у сонцеподібних зірок закінчується водневе паливо, вони перетворюються на червоних гігантів, які збільшуються у розмірах. При цьому вони здатні руйнувати планети, що оберталися близько до них. Наприклад, наше Сонце знищить Меркурій, Венеру і, можливо, Землю, коли стане червоним гігантом (приблизно через 5 мільярдів років). Потім такі зірки руйнуються, скидаючи свої зовнішні оболонки та лишаючи білих карликів. Ці рештки зірок мають дуже високу густину та малі розміри.
Кандидат в екзопланету WD 1856 b не сформувався у тому місці, де його зафіксували, інакше цей об'єкт не пережив би фазу червоного гіганта своєї зірки. Підрахунки дослідницької групи свідчать про те, що планета-кандидат повинна була сформуватися на у 50 разів більшій відстані від WD 1856, ніж зараз, а потім мігрувати під дією гравітаційного впливу інших об'єктів. Серед можливих джерел цього гравітаційного впливу астрономи називають інших газових гігантів, що були народжені в тій самій системі та поки що не були зафіксовані, а також дві сусідні зірки. Зазвичай об’єкти, які мігрують до білого карлика, розриває його сильна гравітація. Це перший випадок, коли астрономи зафіксували перехід планети-гіганта на більш щільну орбіту без руйнування.