Астрономія
Астрономія

Астрономи відшукали втрачені зірки розсіяного скупчення

За допомогою даних телескопів Gaia і TESS, а також оглядів неба GALAH та Gaia-ESO астрономи проаналізували розсіяне скупчення NGC 2516. Це дозволило відшукати дифузне гало із зірок, що віддалилися від основної групи. Його розміри сягають 500 парсек (більше 1600 світлових років). Свої результати автори представили на 228 зустрічі Американського астрономічного товариства.

Скупчення NGC 2516. G Furtado / Wikimedia Commons

Скупчення NGC 2516. G Furtado / Wikimedia Commons

Як скупчення втрачають зірки?

Зоряні скупчення утворюються, коли філаменти з високою густиною в молекулярних хмарах стикаються і руйнуються. Протягом перших 10 мільйонів років існування скупчень вплив зірок на зовнішнє середовище розсіює газ, а більшість зірок у скупченні вийти з гравітаційного потенціалу групи. Потім члени скупчення, які пережили розсіювання газу, під впливом наднових, зоряних вітрів та близьких проходжень інших зірок продовжують лишати групу. Зіткнення з гігантськими молекулярними хмарами, іншими скупченнями ще більше сприяють цьому процесу. Знайти зірки, що розійшлись зі своїх скупчень у галактичному полі, є непростим завданням. Для цього важливо встановити, що світила мають такий самий вік і склад, що і зірки скупчення.

Що таке гало зоряного скупчення?

Зоряні асоціації низької щільності, пов'язані з більш щільною популяцією (ядром скупчення) називають по-різному: «гало», «струни», «корони», «околиці» та «припливні хвости». Останній термін передбачає конкретну модель для формування такої групи. У новій роботі дослідники використали визначення «гало», яке, однак, не передбачає сферичну симетрію для цієї групи зірок.

Яке скупчення аналізували астрономи?

Розсіяне скупчення NGC 2516 знаходиться на відстані 400 парсек, або 1300 світлових років, у сузір’ї Кіль. Його вік становить від 100 до 200 мільйонів років. Попередні дослідження показали, що воно може мати гало розміром 20 на 10 на 350 парсек. У новій роботі астрономи вирішили встановити, чи дійсно ця група зірок представляє собою гало, або ж це лише фонові світила. Для цього вони скористалися даними телескопів Gaia і TESS, а також оглядів неба GALAH та Gaia-ESO. Це дозволило виміряти вік зірок у ядрі та у гало скупчення, а також виміряти вміст літію у цих зірках.

Про що вони дізналися?

Астрономи виявили гало зірок навколо скупчення розміром 500 парсек (більше 1600 світлових років). Точніше описати цю структуру можна як передній і задній хвіст, передній спрямований до галактичного центру. Оцінки віку, зроблені у декілька різних способів, свідчать про те, що гало NGC 2516 еволюціонувало одночасно із його ядром. Справжні члени поширюються на відстань до 250 парсек. У середньому, зірки гало мають меншу масу, ніж зірки в центрі скупчення. Рівень вмісту літію зірок в гало вищий, ніж у фонових світил, і корелює із швидкістю обертання зірки та часткою бінарних систем.