Вчені проаналізували склад метеоритів, які відкололися від астероїду 4-Веста, та знайшли свідчення численних термальних метаморфічних подій у період між 4,4 та 4,15 мільярдів років тому. Тобто, Веста пережила багаторазові удари та помірний перегрів при високій температурі у той час. Це змушує передивитися динаміку та час пізнього важкого бомбардування — події, під час якої на об’єктах внутрішньої Сонячної системи з’явилася більшість їхніх кратерів. Дослідження опубліковане у журналі Earth and Planetary Science Letters.
Що таке пізнє важке бомбардування?
Геологічні та геохімічні записи показують, що велика кількість кратерів на Місяці з’явилася близько 3,9 мільярдів років тому. Такі спостереження дозволили астрономам створити гіпотезу про пізнє важке бомбардування. Згідно з нею, орбітальні міграції Юпітера та інших планет-гігантів могли спричинити сильний вплив на внутрішню Сонячну систему, через який її об’єкти були атаковані великою кількістю метеоритів. Вважається, що такі планетарні міграції відбувалися 3,9 мільярдів років тому.
Про що дізналися вчені?
Вивчення продуктів радіоактивного розпаду метеоритів, що впали на Землю, дозволяє визначити їхній вік та джерело їхнього походження. Для цього дослідження вчені аналізували метеорити, які походять з 4-Вести. Це найбільший за масою об’єкт у поясі астероїдів та другий за розмірами після карликової планети Церери.
Проаналізувавши склад таких метеоритів, вчені знайшли докази того, що Весту атакували числені ударні тіла у період між 4,4 та 4,15 мільярдів років тому. Це відбувалося раніше, аніж почалося пізнє важке бомбардування. Таким чином, дослідження показує, що цей період настав раніше, ніж вважалося, і був менш інтенсивним, але більш тривалим.