Антидепресант міртазапін не позбавив хворих на деменцію неспокою

Дослідження британських вчених вказало на неефективність антидепресанту міртазапіну при лікуванні ажитації у хворих на деменцію. Науковці не виявили відмінностей у нервовій збудливості між пацієнтами, що приймали препарат, та тими, хто отримував плацебо. Про це йдеться у статті журналу The Lancet.

Pexels

Pexels

Що таке ажитація при деменції та до чого тут антидепресанти?

Деменція проявляється поступовим, незворотним зниженням когнітивних можливостей: погіршенням пам'яті, мислення, мовленнєвих навичок та здатності виконувати буденні активності. Окрім цього, до 90 відсотків таких пацієнтів мають нейропсихічні симптоми, як-от депресію, психози, порушення сну та ажитацію, причому остання з них є найбільш поширеною. Ажитацією називають стан неспокою, нервового збудження, за якого людина демонструє вербальну чи рухову активність, часто в контексті агресивної поведінки. Наприклад, плаче, кричить, повторює окремі фрази чи запитання, не знаходить собі місця тощо. Це може ускладнювати стосунки між пацієнтом та родичами або опікунами, тому усунення симптому є одним із важливих завдань лікування деменції. Вчені з Університету Сассексу та Плімутського університету разом із колегами зосередилися на способах лікування стану у Великій Британії. Вони з'ясували, що при ажитації лікарі широко призначали антипсихотики, але дослідження показали їхню низьку ефективність при деменції та високий ризик побічних ефектів. Через це чимало лікарів стали виписувати хворим з деменцією проти стривоженості антидепресанти, хоча в рекомендаціях лікування їхнє використання не зазначається. Це спонукало авторів дослідити, наскільки вибір лікарів доцільний.

Яке дослідження провели науковці?

Вчені звернули увагу на чотирициклічний антидепресант міртазапін, що його використовують для лікування тривожно-депресивних розладів. Його ефективність проти ажитації при деменції з'ясовували у процесі рандомізованого подвійно сліпого плацебо-контрольованого дослідження.

Вивчення провели на 204 учасниках із деменцією, середній вік яких склав 82 роки. Опікунів хворих просили заповнити опитувальники щодо стану пацієнтів, щоб оцінити прояви ажитації. Відтак протягом дванадцяти тижнів половина пацієнтів приймала міртазапін з поступовим збільшенням дози до 45 міліграмів на добу, а решта — плацебо. Після цього стан пацієнтів знову оцінювали за тим же опитувальником, що й перед початком випробування.

Як змінився стан пацієнтів із деменцією після антидепресанту?

Науковці зазначають, що із часом в обох групах спостерігалося зниження проявів ажитації, але вони не помітили відмінностей між учасниками, що приймали міртазапін, та тими, що приймали плацебо. Так само не було відмінностей у тому, що стосується побічних ефектів. Однак у групі антидепресанту спостерігалася вища смертність: із неї до кінця дослідження загинуло семеро учасників, тоді як в групі плацебо — лише один.

Вчені наголошують, що їхнє дослідження не дає змогу встановити, чи пов'язана вища смертність із прийманням міртазапіну. Але оскільки ефективність препарату також не була доведена, то вони вважають, що не варто ризикувати, і тому не рекомендують антидепресант для лікування ажитації у хворих на деменцію. Водночас науковці не виключають, що інші антидепресанти можуть мати більший ефект.