Аналіз ДНК шаблезубих котів розкрив нові дані про їхню біологію

Velizar Simeonovski

Velizar Simeonovski

Аналіз ДНК шаблезубого кота Homotherium, який провели вчені з Данії, розкриває особливості будови та полювання цих тварин. Дослідження припускає, що тварини мали пристосування до тривалого бігу під час полювання на жертву, яке вони, ймовірно, здійснювали групами. Дослідження оприлюднили у журналі Current Biology.

Хто такі Homotherium?

Шаблезубі коти роду Homotherium були великими кішками з сильними передніми кінцівками, що населяли Африку, Євразію та Північну Америку ще три мільйони років тому, а останні особини вимерли близько 10 тисяч років тому. Хоча їх теж називають шаблезубими, їхні ікла були трохи коротшими, ніж в інших котячих цієї групи. Попередні дослідження їхньої мітохондріальної ДНК вказували на те, що їхня еволюційна гілка відділилася від всіх інших котів приблизно 20 мільйонів років тому. Але вивчення історії розвитку по мітохондріальній ДНК інколи може давати помилкові результати, тож вчені з Копенгагенського університету дослідили ядерну ДНК, вилучену зі стегнової кістки Homotherium latidens віком 47 тисяч років, яку знайшли на території Канади.

Що показав аналіз ДНК?

Дослідження показало схожі результати з попередніми - предок Homotherium відділився від сучасних груп котячих орієнтовно 22,5 мільйони років тому. Але тепер у них знайшли ще й гени, пов’язані з денною активністю та пристосуваннями дихальної і кровоносної систем до тривалого бігу. Ген PGD у цих котячих, який пов’язаний з мінералізацією кісток, вказує на те, що тварини мали міцні й товсті передні кінцівки для захоплення здобичі.

Ці дані підтверджують гіпотезу, згідно з якою тактика полювання котів Homotherium полягала у наздоганянні жертви, а не чатуванні на неї зі сховищ. А наявність генів, пов’язаних із соціальною поведінкою, наштовхує на думку, що тварини могли жити та полювати групами, як леви, а не бути одинаками, як леопарди.

Крім цього, вчені зробили висновок, що шаблезубі коти були генетично більш різноманітними, ніж вважалося дотепер. А це може означати, що розміщені в музеях рештки невідомих тварин насправді можуть належати котам Homotherium. Навіть кістку, з якої добули ДНК для дослідження, початково приписали печерному левові.