Екологія
Екологія

72% людства проживає у бідних країнах із нездатними до відновлення екосистемами

Дослідники проаналізували нерівномірний вплив національних економік на здатність екосистем відновлювати біомасу, про що вони пишуть у журналі Nature Sustainability. Вони виявили, що станом на 2017 рік 72% населення Землі вже проживало у бідних країнах, що використовують більше ресурсів, ніж створюють. Таку ситуацію вони назвали «екологічною пасткою бідності».

Wikimedia Commons

Wikimedia Commons

Чи встигають системи Землі виробляти необхідні для людства ресурси?

За підрахунками, у 2020 році попит на біологічні ресурси населення Землі перевищив обсяг цих ресурсів, які утворюють екосистем, щонайменше на 56%. Враховуючи таке масове надмірне використання, біологічна продуктивність, тобто здатність нашої планети відтворювати свою біомасу, несе загрозу для людської економіки. Неможливо дати точну відповідь щодо того, як довго може тривати надмірне використання ресурсів, оскільки час для відновлення кожної екосистеми різниться. Наприклад, ліс, що зростав понад 50 років, нові дерева у якому виникають зі швидкістю 2% на рік, залишився б без великих дерев вже через 25 років. Підземні та прісноводні озера можуть кардинально зменшитися протягом десятиліть, як це вже трапилося в багатьох місцях. Надмірний вилов риби призводить до колапсу рибного господарства, а викиди вуглецю при спалюванні викопного палива сприяють накопиченню атмосферних парникових газів. Щоб уникнути загрози нестабільного клімату, потрібно швидко зменшити використання викопного палива, яке зараз складає 80% комерційного енергоспоживання людства. Таким чином, наслідки біологічного надмірного споживання вже не тільки наявні, але й у деяких сферах перевищили допустимі межі.

Як це відображається на різних країнах?

Ця проблема зачіпає країни по-різному, оскільки попит на біологічні ресурси та їхня наявність нерівномірно розподілені по всій планеті. Науковці вирішили перевірити, як впливає нестача ресурсів на різні країни та їхню здатність усунути бідність. Зокрема, дослідники аналізували держави, які зазнають подвійного виклику: не мають достатньої кількості ресурсів на своїй території та фінансової переваги для компенсації цього дефіциту. Для цього науковці побудували графік з двома осями. Одна з них відображає середньорічний дохід населення країн, друга показує дефіцит або резерв біопродуктивності екосистем (у гектарах на людину). У результаті вчені отримали чотири квадранти.

Mathis Wackernagel et al.

Mathis Wackernagel et al.

Потім дослідники розташували аналізовані країни на графіку. Дані для них брали за 2017 рік, вони включають близько 99% населення світу. Це дозволило дізнатися, що 72% населення живуть у країнах, які одночасно стикаються із низьким доходом і нездатністю екосистем задовольняти потреби в ресурсах. У 1980 році кількість населення, що перебувають у таких умовах, становила 2,5 мільярди, а у 2017 році ця цифра сягнула 5,4 мільярди.

Mathis Wackernagel et al.

Mathis Wackernagel et al.

Загалом, за даними дослідників, наразі людство використовує 173% ресурсів, які надають екосистеми Землі. Крім того, люди, що живуть у країнах з високим доходом, мають вищі запити на ресурси. Їхній рівень споживання становить 367% світової біопродуктивності на душу населення. Іншими словами, якби все людство споживало ресурси у такій кількості, нам знадобилося б 3,67 планети, щоб задовольнити цей попит.

Які наслідки для країн має така ситуація?

Країни з дефіцитом біопродуктивності та дуже високими доходами, такі як Швейцарія, можуть дозволити собі підтримувати більш високі рівні споживання, поки їхній високий дохід захищає їх від незабезпеченості ресурсами. Навпаки, населення бідних країн з дефіцитом біопродуктивності, таких як Республіка Нігер чи Кенія, є більш вразливим, оскільки навіть незначні економічні спади або несприятливі погодні умови можуть погіршити їхню продовольчу та енергетичну безпеку. Таким чином, подолати бідність у таких країнах стає неможливо. Зріст населення та, відповідно, попиту, буде поступово ускладнювати забезпечення окремих країн достатньою кількістю ресурсів.

Існують стратегії розвитку, які можуть подолати ці ризики. Зокрема, автори дослідження пропонують зосередити увагу на збереженні та відновлювальному використанні екосистем, ефективно проектувати та управляти компактними містами, змінювати звички у споживанні продуктів, тощо.