Медицина

Що таке біологічний вік? Чим він відрізняється від хронологічного? Чи можна його уповільнити?

Яким взагалі буває вік людини?

Хронологічним та біологічним. Хронологічний вік вказує, скільки років минуло від народження людини. Він збільшується рівномірно, згідно з календарем. Біологічний вік теж збільшується із плином часу, однак залежить від внутрішніх особливостей людини, способу життя та впливу навколишнього середовища. 

Що таке біологічний вік?

Біологічний вік — це вік, який виражає зношеність організму та реальний фізичний стан людини. У процесі старіння клітини та тканини у тілі поступово накопичують пошкодження і концепція біологічного віку враховує ці зміни.

Показники біологічного віку (про них — нижче) дозволяють індивідуально оцінити стан здоров’я людини та можливі зміни у ньому з часом. Зрештою, це допомагає отримати інформацію про “слабкі місця”, які потребуватимуть втручання для того, щоб уповільнити процес старіння. 

Чим він відрізняється від хронологічного?

Персоналізованістю. Біологічний вік може йти швидше або повільніше за хронологічний, тому всі люди старіють по-різному. Хтось у власні 50 може виглядати на 35, а інший у 18 має тіло 25-річного. 

Безперечно, біологічний вік залежить від хронологічного, однак не завжди йому відповідає. Старіння — складний процес, у якому зміни відбуваються на різних рівнях біологічних систем. Біологічний вік дає розуміння цих змін у конкретної людини. 

Як визначають біологічний вік?

Визначити біологічний вік можна за біомаркерами старіння, а також оцінивши функціональні та структурні зміни в організмі людини. Біомаркери старіння є показниками, які з віком змінюються за певними закономірностями. 

Існує перелік визнаних біомаркерів старіння, та найчастіше використовують два: скорочення теломер та епігенетичні зміни, які ще називають епігенетичним годинником. Теломери — це ділянки ДНК на кінцях хромосом, які скорочуються з кожним поділом клітини і, таким чином, можуть свідчити про старіння організму. Епігенетичний годинник використовує метилювання ДНК — механізм, який дозволяє “вимикати” певні гени, не змінюючи структуру ДНК. Це динамічний процес, який змінюється з віком та під впливом інших обставин. За цими змінами також визначають біологічний вік людини.

Відносно простий тест на біологічний вік розробили китайські вчені. Для нього потрібна лише сеча людини, у якій вимірюють кількість окисненого гуанозину. Окиснений гуанозин утворюється в результаті пошкодження ДНК вільними радикалами. Вчені помітили, що його кількість у сечі поступово зростає починаючи від 21 року. 

Окрім біомаркерів, біологічне старіння визначають за слабким хронічним запаленням. Для цього вимірюють рівень протизапальних молекул (С-реактивний білок та інтерлейкін 6), які циркулюють у крові. Звісно, такі тести можна провести лише у лабораторних умовах. Саме тому онлайн-тести на визначення біологічного віку, де треба лише відповісти на запитання, не дадуть правильного результату.

Якщо біологічний вік точніший за хронологічний, то може, вказувати його в паспорті?

Така спроба була, хоча і невдала. Голландець Еміль Рателбанд забажав змінити дату свого народження на 20 років пізніше. На той момент йому було майже 70, однак чоловік стверджував, що має тіло 50-річного. Суд відхилив вимогу Рателбанда. Та з огляду на те, що біологічний вік більш точно виражає стан організму, а хронологічний не завжди йому відповідає, це питання може знову постати в майбутньому — особливо, коли визначення біологічного віку стане більш точним. 

Навіщо взагалі визначати біологічний вік? Ну, окрім цікавості

Визначення біологічного віку напряму пов’язане з вивченням процесу старіння. До цього належать спроби пов’язати старіння з довголіттям, а отже і спрогнозувати смертність. Інший аспект — вплив віку на здатність функціонувати, що особливо важливо для напрямку “здорового старіння”. У роботі ВООЗ із проблем старіння він є основним на 2015–2030 рік. Вважається, що для суспільства, яке старіє, особливо важливою буде здатність кожного самостійно забезпечувати свій добробут та залишатися частиною суспільства у похилому віці. 

Врешті-решт, подібні дослідження допоможуть запобігати деяким захворюванням, завчасно оцінити потенціальні методи лікування або запланувати необхідні втручання, щоб період здоров’я людини тривав якомога довше. 

Що змінюється в організмі зі збільшенням біологічного віку?

Поступально погіршується функціональність організму, деградують багато фізіологічних процесів та анатомічних структур (артеріальний тиск, зір, постуральний баланс та інші). Тканини втрачають масу, а в органів знижується резерв функціональності (після тридцяти — приблизно на 1% щороку). 

Виникає хронічне запалення, слабшає імунна система, хронічні захворювання ускладнюються й протікають менш передбачувано. В організмі накопичуються клітини, що старіють (англ. senescent), які не здатні ділитися та не руйнуються самостійно. Ці клітини можуть перешкоджати нормальній роботі тканини чи органа, стають причиною онкологічних захворювань.  

Наслідків збільшення біологічного віку (а отже — старіння) дуже багато, але їх можна об’єднати у чотири групи. Це нейродегенерація, зміни у складі тіла, баланс між доступністю енергії та попитом на неї, сигнальні мережі, які підтримують гомеостаз. Усі зміни розвиваються паралельно та впливають одна на одну, вони є невіддільною частиною старіння. У результаті людина стає більш схильною до захворювань, по іншому реагує на стрес, має високий ризик інвалідності та втрати особистих якостей. 

Від чого залежить біологічне старіння?

Від генетики, способу життя, навколишнього середовища та інших факторів. Не існує єдиного “відповідального” за цей процес: дослідники продовжують виявляти фактори, що впливають на швидкість біологічного старіння. До таких факторів належить реакція організму на стреси, функція імунної системи, клітинне старіння, реакція на макромолекулярні пошкодження (великих молекул — білків або ліпідів) наприклад, через окислювальний стрес, контроль якості білку (протеостаз). 

На біологічне старіння також впливають психологічні та соціальні фактори: паління, нездорове харчування, яке призводить до ожиріння, соціальна ізоляція та суб’єктивне відчуття самотності. Вони збільшують ризик захворюваності та передчасної смерті.

Чи можна його уповільнити?

Імовірно, так — впливаючи на фактори з попереднього пункту. Наприклад, генетичне перепрограмування клітин сітківки до молодшого стану дозволило повернути зір у миші. Це демонструє, що регенерацію тканин ссавців можна покращити, однак невідомо, чи працюватиме технологія на людях або навіть інших тканинах у організмі. 

Наразі йдуть клінічні випробування нового класу ліків — сенолітиків, які можуть вибірково знищувати клітини, що старіють, які накопичуються з віком. Сенолітики потенційно можуть попередити або полегшити онкологічні, серцево-судинні, метаболічні та інші захворювання, наслідки трансплантації органів, променевої терапії. 

Ці та інші новітні розробки поки не виходять за межі випробувань, тож безсмертя або суттєве подовження життя — питання не найближчого майбутнього. Однак старіння можна зробити менш руйнівним для життя людини і саме тому концепція “здорового старіння” набуває популярності. Національний інститут здоров’я США дає загальні поради для здорового старіння (які є так само і порадами для здорового життя) — рухатися, слідкувати за вагою, вживати здорову їжу та займатись улюбленою справою.