Астрономія
Астрономія

Селфі, ілюзії та панорами Найцікавіші світлини «К'юріосіті»

Дев’ять років тому «К'юріосіті» розпочав свою подорож на Марс, стартувавши з мису Канаверал. Після більше восьми місяців польоту марсохід висадився у кратері Ґейл та приступив до роботи, яка триває і зараз. За 2955 марсіанських соли, або 3036 земних діб апарат проїхав більше 20 кілометрів, зробив кілька важливих відкриттів та створив тисячі світлин. Серед них — селфі апарата, вражаючі панорамні пейзажі та зображення, що містять дивні ілюзії на радість уфологам (спойлер: ні, жодних слідів іншопланетних цивілізацій на Марсі немає). Nauka.ua згадує найважливіші досягнення та найцікавіші знімки «К'юріосіті».

Нетуристичний маршрут

Кратер Ґейл, названий на честь австралійського астронома, сформувався у ранньому періоді існування Марса — близько 3,5-3,8 мільярдів років тому. Тоді потужний удар метеорита розкидав породу та каміння навкруги й утворив цю структуру діаметром 154 кілометри. У центрі кратера знаходиться гора Еоліда, або, як її неофіційно називають, гора Шарпа. Її висота становить 5,5 тисяч метрів — трохи нижче за Кіліманджаро. Саме місцевість біля підніжжя гори Шарпа стала домівкою для «К'юріосіті» на довгі роки його роботи, основною метою якої була відповідь на питання, чи був кратер Ґейл придатний для життя у минулому.

Мапа переміщень «К'юріосіті». NASA Science Mars Exploration Program

Мапа переміщень «К'юріосіті». NASA Science Mars Exploration Program

Щоб дізнатися про це, ровер збирав зразки гірських порід, ґрунту та атмосфери для аналізу на борту. Великі розміри «К'юріосіті», порівняні із середньою автівкою, дозволили йому переносити вдосконалений комплект наукових приладів. Зокрема, на ровері встановлено 17 різних камер, лазер для випаровування та вивчення невеликих ділянок гірських порід на відстані, а також бур для збирання порошкоподібних зразків порід, хімічний склад яких апарат потім вивчає за допомогою спеціальних інструментів.

Уже через кілька тижнів після початку роботи «К'юріосіті» спеціалісти NASA оголосили, що апарат зафіксував сліди рідкої води у кратері Ґейл в минулому. Ровер виявив пересохле русло, що лишило округле каміння та осадові породи. Окрім того, виявилося, що кратер Ґейл колись був великим озером, і до того ж, солоним, на що вказують глинисті мінерали із включенням сульфатів.

У зібраних зразках порід «К'юріосіті» виявив сірку, азот, кисень, фосфор та вуглець — ключові інгредієнти, необхідні для життя. Таким чином, відповідь на головне питання місії знайшлася дуже скоро: так, у минулому Червона планета могла бути придатною для існування мікроорганізмів. Пізніше ровер відшукав на Марсі органічні сполуки: тіофен, 2- та 3-метилтіофен, метантіол, диметилсульфід. Це свідчить про те, що органічна хімія марсіанських глинистих порід надзвичайно схожа на земну.

Наразі марсохід проїхав більше 23 кілометрів. З моменту своєї посадки «К'юріосіті» здолав понад 300 метрів підйому на гору Шарпа, і його наступною ціллю є шар сульфатно-насиченої породи, що лежить вище. Команда сподівається досягти цієї точки на початку 2021 року.

Топовий блогер

Сторінку місії «К'юріосіті» в Твіттері ведуть від імені самого ровера, і він часто тішить підписників своїми селфі. Ось, наприклад, остання така світлина, зроблена марсоходом на ділянці під назвою «Мері Еннінг» на честь англійської палеонтологині 19 століття. «К'юріосіті» знаходився тут з липня минулого року, збираючи зразки порід за допомогою буру та аналізуючи їх.

Але мета таких селфі — не лише привернути увагу широкої аудиторії до місії. Ці зображення дозволяють команді «К'юріосіті» побачити усі компоненти ровера та переконатись, що вони у робочому стані. Зокрема, це стосується колес. За роки роботи та пересування скелястими марсіанськими ландшафтами вони встигли отримати подряпини, дірки та вм’ятини, але марсохід тримається. Також селфі «К'юріосіті» допомагають документувати різні області, у яких працював ровер, і на них часто можна побачити зроблені його буром отвори.

Втім, із публікацією кожної такої світлини люди щоразу дивуються, адже вони не виглядають як селфі. Таке відчуття, що за ровером ходить фотограф, документуючи його роботу та лишаючись за кадром. Чому ми не бачимо жодної «селфі-палки» на знімках?

Коли компанія робить селфі, камеру тримає той, у кого довші руки. «К'юріосіті» з цим пощастило: одна з його камер, MAHLI (Mars Hand Lens Imager), розміщена на маніпуляторі завдовжки два метри. Таким чином, марсохід може розташувати камеру вище свого корпусу. До того ж, хоча його селфі й виглядають ніби одна єдина фотографія, це насправді композитні знімки, складені з десятків кадрів. Отже, ровер знімає себе частинами, а також пейзаж за спиною і поверхню під своїми ногами, й увесь цей час маніпулятор, що тримає камеру, знаходиться за кадром. Потім ці фотографії збираються в один знімок, подібно до того, як складаються панорамні зображення.

Обертання маніпулятора під час селфі. NASA-JPL, Caltech / YouTube

Насправді, частини маніпулятора «К'юріосіті» дійсно відображаються на деяких знімках, що використовуються для створення селфі. Але команда вважає, що включати такі елементи до кінцевої фотографії не варто, адже вони ще більше заплутають глядачів. Ось, наприклад, одне із «сирих» зображень, які потім використали для автопортрета «К'юріосіті». На ньому видно частину білого маніпулятора (у верхньому лівому кутку).

MSSS /  NASA Science Mars Exploration Program

MSSS / NASA Science Mars Exploration Program

Широкі погляди

Ще однією родзинкою «К'юріосіті» стали його широкі панорамні світлини, частина яких охоплює усі 360 градусів місцевості навколо апарата. Спеціалісти NASA створили відео з таких світлин, у яких зображення можна крутити, щоб роздивитися з усіх сторін. Виглядає це майже як прогулянка за допомогою Гугл-мап, тільки по іншій планеті. Радимо обрати в налаштуваннях найвищу роздільну здатність!

Дюни на Марсі, так само, як і на Землі, переміщуються під дією вітрів. «К'юріосіті» вперше спостерігав такі структури за межами нашої планети. На цьому відео зафіксована темна дюна Наміб, яка є частиною дюн Багнольда, що тягнуться вздовж північно-західної частини гори Шарпа, яку видно на задньому плані. Нижня частина цієї дюни знаходиться приблизно в 7 метрах від камери, а її висота становить близько 5 метрів.

NASA/JPL-Caltech/MSSS / YouTube

На цьому відео «К'юріосіті» стоїть на нижніх схилах гори Шарпа, біля пагорбів Мюррея. Щоб створити цю панораму, знадобилося 130 зображень. Ліворуч від роботизованої руки марсохода можна побачити темний плаский пагорб, схожий на столову гору, який розташований на відстані 90 метрів. Висота пагорба становить близько 15 метрів. Ліворуч від нього видно верхівку гори Шарпа. Рівний передній план є частиною геологічного шару, який називається формацією Мюррея. Вона утворилася з грязьових річкових відкладень. Пагорби, що піднімаються над цією поверхнею, є створеними ерозією залишками давнього пісковику, який виник під дією вітрів після утворення нижньої частини гори Шарп.

NASA/JPL-Caltech/MSSS / YouTube

«К'юріосіті» досліджував хребет Віри Рубін, один з регіонів гори Шарпа, більше року. Перш ніж покинути цю місцевість, марсохід зробив її панораму. У кадр також потрапив останній отвір, що він зробив на цьому хребті за допомогою буру. Регіон з глинистими відкладеннями, до якого він попрямував після цього, також видно.

NASA/JPL-Caltech/MSSS / YouTube

Паралельний світ

Червона планета багата на оптичні ілюзії. Вже кілька століть людство постійно помічає на Марсі дива: починаючи зі буцімто штучних «каналів» Скіапареллі та закінчуючи знаменитим обличчям на пагорбі. Не стали виключенням і фотографії, зроблені «К'юріосіті». Гра світла і тіней, особливий ракурс та бурхлива фантазія призводять до того, що люди бачать на світлинах певні предмети, а іноді й живих істот.

На світлині, зробленій «К'юріосіті» у серпні 2015 року, добре видно дивну «ложку», що ніби зависла у повітрі. Невже марсіани вирішили влаштувати пікнік та були змушені тікати, гублячи столове приладдя, коли їх помітив ровер? NASA, JPL-Caltech, MSSS /  NASA Science Mars Exploration Program  

На світлині, зробленій «К'юріосіті» у серпні 2015 року, добре видно дивну «ложку», що ніби зависла у повітрі. Невже марсіани вирішили влаштувати пікнік та були змушені тікати, гублячи столове приладдя, коли їх помітив ровер? NASA, JPL-Caltech, MSSS / NASA Science Mars Exploration Program

Насправді, якщо поглянути на місцевість навколо цього артефакта, видно, що це не ложка, а усього лише скелясте утворення дивної форми, скульптором для якого слугували вітри. На Землі така крихка структура, скоріш за все, зламалася б, але на Марсі гравітація слабше, тож такі чудернацькі деталі можуть тут існувати. NASA, JPL-Caltech, MSSS /  NASA Science Mars Exploration Program

Насправді, якщо поглянути на місцевість навколо цього артефакта, видно, що це не ложка, а усього лише скелясте утворення дивної форми, скульптором для якого слугували вітри. На Землі така крихка структура, скоріш за все, зламалася б, але на Марсі гравітація слабше, тож такі чудернацькі деталі можуть тут існувати. NASA, JPL-Caltech, MSSS / NASA Science Mars Exploration Program

Схоже, у правому верхньому кутку цієї фотографії, зробленої ровером у 2013 році, гріється на сонці схожа на ігуану ящірка… Але ні, це просто камінь. NASA, JPL-Caltech, MSSS /  NASA Science Mars Exploration Program

Схоже, у правому верхньому кутку цієї фотографії, зробленої ровером у 2013 році, гріється на сонці схожа на ігуану ящірка… Але ні, це просто камінь. NASA, JPL-Caltech, MSSS / NASA Science Mars Exploration Program

Серед інших «тварин», помічених на марсіанських світлинах «К'юріосіті», і цей «щур», що також є лише каменем. Добре помітно, що він лежить в оточенні таких самих валунів. Фото було зроблене у вересні 2012 року. NASA, JPL-Caltech, MSSS /  NASA Science Mars Exploration Program

Серед інших «тварин», помічених на марсіанських світлинах «К'юріосіті», і цей «щур», що також є лише каменем. Добре помітно, що він лежить в оточенні таких самих валунів. Фото було зроблене у вересні 2012 року. NASA, JPL-Caltech, MSSS / NASA Science Mars Exploration Program

На цій світлині кратера Ґейл помітна деталь, що нагадує дивне світло вдалині. Марсіани надсилають сигнал? Насправді, на місцевості, яка зафіксована на знімку, нічого немає. Це просто візуальний артефакт на зображенні, спричинений впливом космічних променів. NASA, JPL-Caltech, MSSS / Gizmodo

На цій світлині кратера Ґейл помітна деталь, що нагадує дивне світло вдалині. Марсіани надсилають сигнал? Насправді, на місцевості, яка зафіксована на знімку, нічого немає. Це просто візуальний артефакт на зображенні, спричинений впливом космічних променів. NASA, JPL-Caltech, MSSS / Gizmodo

Нарешті, незаперечний доказ наявності предмету, якого на Марсі не повинно бути — пластикового фрагменту! Щоправда, команда ровера визначила, що цей уламок відпав від самого «К'юріосіті». Це частина покриття кабелю, який, ймовірно, зіпсувався під час посадки. NASA, JPL-Caltech, MSSS /  NASA Science Mars Exploration Program

Нарешті, незаперечний доказ наявності предмету, якого на Марсі не повинно бути — пластикового фрагменту! Щоправда, команда ровера визначила, що цей уламок відпав від самого «К'юріосіті». Це частина покриття кабелю, який, ймовірно, зіпсувався під час посадки. NASA, JPL-Caltech, MSSS / NASA Science Mars Exploration Program

Явище, при якому об’єкти сприймаються як дещо інше, чим вони насправді не є, називається парейдолією, і у ньому немає нічого дивного. Це просто властивість нашого мозку, якій, однак, слід не надто довіряти.

Наступник «К'юріосіті», марсохід «Персеверанс», вже наближається до Червоної планети. А «К'юріосіті» тим часом у відставку не збирається. Після того, як ровер виконав свою основну місію, його роботу продовжили на невизначенний термін. Команда NASA збирається використовувати його до тих пір, поки це буде корисно для науки.