Біологія
Різне

Коли кобра закохана, вона не спить. Чи спить?
І взагалі, що ми знаємо про кобр?

H. Krisp / Wikimedia Commons

H. Krisp / Wikimedia Commons

Наприкінці серпня MONATIK та Hardkiss випустили пісню про те, що закохана кобра не спить. Чи це справді так? Як зрозуміти, відпочиває вона чи готова нападати? І взагалі, що ми знаємо про цю змію? Розбираємося у режимі сну та спарюванні кобр.

Закохана спить чи не спить?

Ніколи не можна бути 100% впевненим, що кобра спить. Вистежуючи здобич, вона може тривалий час бути нерухомою, однак неможливо точно визначити, чи повністю вона при цьому засинає, чи перебуває в дрімотному стані. До того ж, очі у кобри завжди відкриті й не мигають. Такий ефект дають прозорі зрослі повіки, що вкривають їх ззовні. Ці плівки захищають очі від бруду і пересихання, а під час линьки сходять разом зі шкірою. Більшість кобр мешкає в теплому кліматі, виключення становить середньоазійська кобра. Взимку вона ховається в глибоких норах, розколинах або під спорудами та впадає в реальну сплячку – зимове заціпеніння.

Довга зміїна любов

Довести ж існування любові в кобр ще більш складна справа. Деякі кобри здатні утворювати стійкі пари на період розмноження, решта мешкає поодиноко. Спарювання кобр відбувається раз на рік і може тривати від однієї години до доби. Більшість кобр яйцекладучі, але один вид – живородний. Частина кобр залишає гніздо перед викльовуванням потомства. Вважається, що така вроджена реакція запобігає пожиранню голодними матерями своїх новонароджених нащадків. Королівські кобри залишаються біля гнізда до самого народження. Самець охороняє підступи, а самка – яйця в гнізді. Зміята народжуються вже з отрутою, однак спершу можуть вполювати лише дрібних тварин або навіть комах.

Smithsonian Channel / YouTube

Танок в капелюсі

Португальці, освоюючи Індію в XVI столітті, вперше зустріли тут очкову змію й назвали її Cobra de Capello («змія в капелюсі» або «змія в капюшоні»). У випадку небезпеки ця змія піднімалася вгору на одну третину свого тіла і розтягувала шкіру навколо голови. Такий капюшон допомагають утворити вісім пар еластичних подовжених ребер тварини. Вони розширюються завдяки м’язам, утворюючи специфічну загрозливу форму. Відтоді всіх схожих змій почали називати кобрами.

Бійся темної води

За зовнішньою схожістю криється велике різноманіття кобр, бо загалом до родини аспідових Elapidae належить понад 300 видів змій. Найвідоміші з них: королівська, індійська, єгипетська кобри, очкова змія, тайпан, чорна мамба. Сюди ж належать і морські види, які протягом життя можуть взагалі не виходити на сушу. Сухопутні кобри теж дуже добре плавають, можуть перетинати ріки і навіть невеликі морські затоки.

Закохані у сонце

Як холоднокровні тварини, змії потребують зовнішньої регуляції температури свого тіла. Через це королівська кобра активна вдень. Але більшість кобр, особливо пустельні види, активні ввечері та вночі, бо надто сильне перегрівання на сонці може бути шкідливим для них.

У випадку небезпеки кобра спершу видає звук, що нагадує чхання, потім підіймається стовпчиком, досягаючи грудей людини середнього зросту, довго і голосно шипить, періодично обертаючись на 180 градусів. Якщо її не чіпати, то нападати і тим паче гнатися за людиною вона не буде. Однак самка, що захищає своє гніздо, значно агресивніша.

Королівська кобра та багато інших видів кобр досить швидко вчаться. Це частково пов’язано з тривалим терміном їхнього життя, що в середньому становить 17-20 років.

Весь світ на кінчику язика

Роздвоєний язик допомагає вловити запах та є основним органом чуття кобр. Він рухається всередину і назовні, хімічно вловлюючи частинки аромату із землі чи оточення, та передає їх на Якобсоновий орган. Так кобри можуть здалека виявити потенційну жертву, партнера для спарювання чи ворога. Крім того, кобри дуже добре відчувають вібрацію поверхні. Слух у звичному для людини розумінні в них відсутній, тож крик людини їх не злякає. Але злякає тупіт або інші коливання ґрунту. Королівська кобра може бачити до 100 м, але загалом зір у кобр слабкий.

Rushikesh lohar / Wikimedia Commons

Rushikesh lohar / Wikimedia Commons

Страви для зміїного перекусу

Раціон більшості кобр досить різноманітний, але жодна з них не використовує як їжу людей. Вони харчуються дрібними ссавцями, жабами, ящірками, комахами і яйцями птахів, у пошуках яких іноді піднімаються на дерева. Королівська кобра харчується майже виключно зміями. Ці змії зазвичай дуже отруйні, тож в деяких регіонах королівських кобр за це дуже поважають.

Намагаючись знайти здобич, кобри повільно ковзають по землі, утримуючи передню третину свого тіла з розтягнутим капюшоном у повітрі та сторожко роззираючись довкола.

Смертельна отрута

Отрута кобр дуже небезпечна. Вона володіє нейротоксичною дією, в першу чергу перешкоджаючи проходженню імпульсу для скорочення дихальних центрів та викликаючи дихальну недостатність. Однієї дози отрути королівської кобри може вистачити, щоб вбити слона або понад 20 людей. Урятуватися від смерті можна лише терміновим введенням протиотрути або приєднанням до апарату штучної вентиляції легень. Отрута кобр сформувалася в результаті довгої еволюції, вірогідно з підшлункової залози.

Отруту кобр часто згадують в асоціації з давньоєгипетською царицею Клеопатрою. Однак, деякі дослідження стверджують, що вона, швидше за все, померла не від отрути змії, а від більш «ніжного» трунку в суміші зі снодійним опіумом.

Додатково отрута кобри діє на білки тканин тіла жертви, денатуруючи їх, що полегшує перетравлювання здобичі. Для людини це може становити небезпеку у випадку зустрічі зі змією, що плюється, наприклад з ошийниковою коброю. Струмінь отрути виділяється не прицільно, а ніби розбризкується в напрямку жертви. Потрапивши в очі, він не призведе до смерті, але може викликати незворотну сліпоту.

Ошийникова змія відрізняється від решти кобр ще однією особливістю: у випадку дуже сильної небезпеки вона прикидається мертвою. При цьому змія завмирає з відкритою пащею і скривленою, ніби перебитою шиєю. Коли небезпека минула, ошийникова кобра випрямляється та швидко тікає.

Небезпечна чи благородна?

У верхній щелепі кобр розташовані ікла, жолобками у які підводиться отрута. Якщо кобра втрачає ікло, його місце займає зуб, що розташований далі. Опинившись на місті ікла, він теж починає виділяти отруту. Дресирувальники та заклиначі змій часто виривали кобрам отруйні ікла, але це мало лише тимчасовий результат. Якщо ж позбавити кобру всіх верхніх зубів, то вона не зможе харчуватися і повільно помре від голоду.

Міжнародний союз охорони природи (International Union for Conservation of Nature) визнав королівську кобру вразливою до вимирання. Вирубка лісів у Південно-Східній Азії та в інших регіонах знищила багато місць проживання королівських кобр, що призвело до зниження їх чисельності. На них полюють заради шкіри, для вживання в їжу та задля виготовлення ліків. Також кобри є жертвами міжнародної торгівлі тваринами або просто знищуються людьми, які бояться їхньої грізної репутації. Тож співати про кобр пісні й популяризувати їх дійсно варто!

Автор - кандидат біологічних наук, старший викладач в Національному університеті «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка.