Астрономія

Галактики, скупчення та рештки наднових у різних довжинах спектра Галерея

NASA показало зображення, зроблені за допомогою кількох телескопів, що працюють із різними довжинами спектра — від радіохвиль до гамма-променів. Для кожного із зображень використали дані, зібрані рентгенівською обсерваторією «Чандра». Цей апарат названий на честь лауреата Нобелівської премії, астрофізика Субрахманьяна Чандрасекара. Телескоп працює з 1999 року та є частиною серії «Великих обсерваторій» NASA, до якої також входять «Габбл» та «Спітцер». Обсерваторія «Чандра» дозволяє отримати рентгенівські знімки, які допомагають у вивченні структури та еволюцію Всесвіту.

Рентген — це високоенергетична, невидима для людського ока форма світла. Таке випромінювання утворюється, коли газ нагрівається до мільйонів градусів під час екстремальних подій та умов у космосі. Значна частина матерії у Всесвіті настільки гаряча, що її можна спостерігати лише за допомогою рентгенівських телескопів. Це, зокрема, спалахи наднових, акреція речовини на чорні діри та хмари гарячого газу у галактичних скупченнях. Усе це й вивчає обсерваторія «Чандра».

Мессьє 82, або М82, також має назву галактика Сигара. Вона орієнтована ребром до Землі, під таким кутом, що можна спостерігати, як всередині галактики відбувається зореутворення. Рентгенівські промені, зафіксовані «Чандрою», зображені блакитними та рожевими. Вони показують газ у хмарах довжиною близько 20 000 світлових років, який нагрівається до температури вище десяти мільйонів градусів багаторазовими вибухами наднової. Дані оптичного світла, отримані космічним телескопом «Габбл», зображені червоним та помаранчевим і показують саму галактику.

Мессьє 82, або М82, також має назву галактика Сигара. Вона орієнтована ребром до Землі, під таким кутом, що можна спостерігати, як всередині галактики відбувається зореутворення. Рентгенівські промені, зафіксовані «Чандрою», зображені блакитними та рожевими. Вони показують газ у хмарах довжиною близько 20 000 світлових років, який нагрівається до температури вище десяти мільйонів градусів багаторазовими вибухами наднової. Дані оптичного світла, отримані космічним телескопом «Габбл», зображені червоним та помаранчевим і показують саму галактику.

Abell 2744 також відоме як скупчення Пандори. Скупчення галактик — це найбільші гравітаційно пов’язані структури у Всесвіті. Це зображення поєднує в собі рентгенівські промені, зафіксовані «Чандрою» (дифузне випромінювання синього кольору) та дані оптичного світла від «Габбла» (червоний, зелений та синій кольори).

Abell 2744 також відоме як скупчення Пандори. Скупчення галактик — це найбільші гравітаційно пов’язані структури у Всесвіті. Це зображення поєднує в собі рентгенівські промені, зафіксовані «Чандрою» (дифузне випромінювання синього кольору) та дані оптичного світла від «Габбла» (червоний, зелений та синій кольори).

24 лютого 1987 року спостерігачі з південної півкулі могли побачити новий об'єкт у Великій Магеллановій Хмарі, сусідній галактиці. Це був один із найяскравіших вибухів наднової за століття. Дані «Чандри» (синій) показують розташування ударної хвилі наднової, яка взаємодіє з навколишнім матеріалом на відстані приблизно чотирьох світлових років від початкової точки вибуху. Оптичні дані «Габбла» (помаранчевий і червоний) також свідчать про цю взаємодію.

24 лютого 1987 року спостерігачі з південної півкулі могли побачити новий об'єкт у Великій Магеллановій Хмарі, сусідній галактиці. Це був один із найяскравіших вибухів наднової за століття. Дані «Чандри» (синій) показують розташування ударної хвилі наднової, яка взаємодіє з навколишнім матеріалом на відстані приблизно чотирьох світлових років від початкової точки вибуху. Оптичні дані «Габбла» (помаранчевий і червоний) також свідчать про цю взаємодію.

Ета Кіля — це система з двох масивних, пов’язаних між собою зірок, які обертаються одна навколо одної. Це зображення має три типи світла: оптичні дані та ультрафіолет від «Габбла» (білий та блакитний колір) і рентгенівські промені від «Чандри» (виглядають як пурпурне випромінювання). Попередні спалахи цієї системи призвели до оточення зірок кільцем гарячого газу діаметром приблизно 2,3 світлових років, що випромінює у рентгенівському спектрі.

Ета Кіля — це система з двох масивних, пов’язаних між собою зірок, які обертаються одна навколо одної. Це зображення має три типи світла: оптичні дані та ультрафіолет від «Габбла» (білий та блакитний колір) і рентгенівські промені від «Чандри» (виглядають як пурпурне випромінювання). Попередні спалахи цієї системи призвели до оточення зірок кільцем гарячого газу діаметром приблизно 2,3 світлових років, що випромінює у рентгенівському спектрі.

Ця галактика отримала незвичайну форму, коли інша, карликова галактика, зіштовхнулася із нею та пройшла крізь її диск. Зіткнення спричинило ударні хвилі, які прокотились через галактику та запустили процеси зореутворення. Рентгенівські промені «Чандри» (фіолетовий) показують збурений гарячий газ, який колись розміщувався у галактиці Колесо Воза, а тепер викинувся на відстань 150 000 світлових років від неї. Оптичні дані «Габбла» (червоний, зелений та синій) показують, де саме це зіткнення могло спричинити формування зірок.

Ця галактика отримала незвичайну форму, коли інша, карликова галактика, зіштовхнулася із нею та пройшла крізь її диск. Зіткнення спричинило ударні хвилі, які прокотились через галактику та запустили процеси зореутворення. Рентгенівські промені «Чандри» (фіолетовий) показують збурений гарячий газ, який колись розміщувався у галактиці Колесо Воза, а тепер викинувся на відстань 150 000 світлових років від неї. Оптичні дані «Габбла» (червоний, зелений та синій) показують, де саме це зіткнення могло спричинити формування зірок.

Коли у зірки, подібної до Сонця, закінчується паливо, вона розширюється. Потім скидає свої зовнішні шари, залишаючи лише компактне ядро. У результаті утворюється планетарна туманність, така, як на цьому знімку. На цьому зображенні містяться інфрачервоні дані космічного телескопа «Спітцер» (зелений та червоний), оптичне світло від «Габбла» (помаранчевий та синій), ультрафіолет від космічного телескопа «Galaxy Evolution Explorer» (блакитний) та рентгенівські промені Чандри (виглядають білими). У центрі туманності знаходиться білий карлик. Розмір зображення становить близько чотирьох світлових років.

Коли у зірки, подібної до Сонця, закінчується паливо, вона розширюється. Потім скидає свої зовнішні шари, залишаючи лише компактне ядро. У результаті утворюється планетарна туманність, така, як на цьому знімку. На цьому зображенні містяться інфрачервоні дані космічного телескопа «Спітцер» (зелений та червоний), оптичне світло від «Габбла» (помаранчевий та синій), ультрафіолет від космічного телескопа «Galaxy Evolution Explorer» (блакитний) та рентгенівські промені Чандри (виглядають білими). У центрі туманності знаходиться білий карлик. Розмір зображення становить близько чотирьох світлових років.